Давня історія села
На території Дмитрушок виявлено археологічних пам’ятки доби бронзи та черняхівської культури, виявлені залишки залізоплавильних печей. Це свідчить, що життя тут вирувало ще задовго до нашої ери. За часів Київської Русі тут жили уличі і, як стверджує Г. П. Бевз, в ІІ ст. н. е. тут кочували кумани.
Коли засноване село, точно невідомо. Писемні згадки датуються вже лише 17 століттям. Тоді наші території, які входили до так званого «пустира» Умань були подаровані польському магнату Калиновському. Північну частину цієї землі він наділив своєму підданому сміливцю Дмитру. Від нього поселення дістало назву Дмитрівське.
Серед жителів була поширена ще й така легенда.
Низовинна частина села заселялась відірваними, роз’єднаними хуторами. Такий хутір належав двом братам, один із яких звався Дмитро. Дмитро швидко розбагатів, мав навіть декілька наймитів. Хутір, де жив Дмитро, почав розширюватись та заселятись. Його стали називати Дмитрівський. Очевидно, тоді і склалося два поселення. В ХVІІІ — в першій половині ХІХ століття існувало два села. В обох селах були дерев’яні храми. Збереглися відомості про те, що один із храмів був побудований в 1816 році. Села належали до володінь Потоцьких, а коли Олександра Потоцького позбавили маєтків за участь у польському повстанні, стали державними. Тут були запроваджені військові поселення, так звана «аракчеївщина». До цих пір у селі збереглися народні назви вулиць: вища ленія, нижча ленія.
В 1845 році села об’єдналися. На той час тут проживало 1402 жителів. В цьому ж році побудовано церкву святих Петра і Павла, яка мала 35 десятин землі і знаходилася на сучасній вулиці Пирогова. Її будівля була також дерев’яною. До неї входило 398 дворів, 6 вітряків. В 1905 році було розпочато будівництво теперішнього храму, який закінчили в 1910 році. У будівництві брали участь усі жителі села під керівництвом знавця будівельної справи Ксенія Шмалька. Будівельники були найняті з Росії. Храм побудований із цегли, критий залізом, із дзвіницею. Розміщувався він на підвищенні в центрі села. Із 1870 року в селі працювала церковно-приходська школа. Строк навчання — три роки. В ній навчалося 80 учнів. У 1908 році поряд із новим зведеним храмом побудували і новий будиночок церковно-приходської школи (пізніше у ньому розміщувалося майстерня середньої школи, а зараз це приміщення зруйновано). У 1914 році було побудоване приміщення земської школи, де було чотири класи і необхідне обладнання. Першим завідувачем земської школи був І. В. Кулаківський. До 1917 року село було під назвою Дмитрівське. А в 1917 році перейменовано на Дмитрушки. В селі налічувалось 310 хат, всі вони були глиняні, під соломою. Дві школи — церковно-приходська початкова, з трирічним навчанням і чотирьохкласна земська — проіснували до 1918 року. У 1922 році освітні заклади об’єднались і утворилась школа з семирічною освітою.
